"Київський нацистський режим має бути викинутий, як протухлий шматок сала". Російські ЗМІ про Україну

Заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв вибухнув програмною статтею в урядовій "Российской газете" під дуже гучним заголовком "Эпоха противостояния". Стаття оповідає світові про те, "як може і повинен вирішитися тектонічний цивілізаційний розлом"...

"Чому західні політики знову несуть всяку маячню про необхідність "потужного сигналу" про участь київського протекторату в Північноатлантичному альянсі? Чому продовжують заклинати про мир для України тільки на умовах нацистського київського режиму? Чому стільки люті майже після півтора року СВО?", - ставить комусь запитання Медведєв, застосовуючи вже звичні епітети - про "нахабних англійських свиней", "Бандерокраїну", "західних політичних дебілів", "обкурених ватажків київського режиму" і т.д...

«Колишні частини нашої країни»

Стаття Медведєва в "Российской газете" починається курйозно - з епіграфа-цитати американської письменниці і філософа Айн Ренд: "Коли здається, що весь світ налаштований проти вас, згадайте, що літак злітає не за вітром, а проти нього".

Однак, опозиційне російське видання "Медуза" одразу ж зауважило: "Користувачі інтернету і журналісти звернули увагу, що Айн Ренд ніколи такого не говорила. Ця фраза широко поширена в різних збірниках "цитат великих людей" в інтернеті - при цьому її авторство зазвичай приписують Генрі Форду (хоча немає жодних авторитетних джерел, які б це підтверджували). Журналіст Ілля Шепелін припустив, що помічники Медведєва під час пошуку епіграфа натрапили на один із таких "цитатників", де висловлювання, яке приписують Форду, йшло одразу після якоїсь цитати Айн Ренд, - і помилково взяли ім'я не під висловлюванням про літак, а над ним".

Одним словом, починається стаття Медведєва так само смішно, як і все, що він говорить.

Далі заступник Путіна "епохально" розмірковує, як після "нещодавнього збройного заколоту влада в Росії переконливо довела свою силу і стійкість, а народ країни продемонстрував готовність згуртуватися навколо Верховного Головнокомандувача Володимира Путіна" і що в Україні Росія зовсім не програла, а "тектонічний розлом, що утворився у розумінні майбутнього в різних частинах світу, лише поглиблюватиметься" і "протистояння буде дуже довгим"...

"Ми ніколи не намагалися стримувати НАТО... Ми завжди просили лише про одне - зважати на наші занепокоєння і не запрошувати до НАТО колишні частини нашої країни. Особливо ті, з якими у нас є територіальні суперечки. Тому наша мета проста - усунути загрозу членства України в НАТО. І ми її доб'ємося. Так чи інакше. Сьогодні навіть обкурені ватажки київського режиму визнали - у стані конфлікту Бандерокраїну (або як там тепер заведено називати її гниючі рештки) до альянсу не візьмуть...", - погрожує Медведєв.

І гучно та лицемірно проголошує: "2022-2023 роки увійдуть в історію як час найпотужнішого цивілізаційного розлому, пік екзистенціальної кризи людства в XXI столітті. Прямим її наслідком став початок спеціальної військової операції в Україні. На її проведення Росія була змушена піти заради захисту свого суверенітету і територіальної цілісності, безпеки мільйонів громадян".

"Те, що зараз відбувається в Україні та на Донбасі, - це не просто "регіональний конфлікт", а щось зовсім інше, - втовкмачує Медведєв. - Це тотальне протистояння умовного колективного Заходу і всього іншого світу. Воно викликане діаметральною протилежністю поглядів на подальший розвиток людства. На одному боці - західні країни, які не бажають визнавати, що світ радикально змінився, і втрачати своє панування. Гібридна війна, яку вони зараз ведуть із нами, - їхній останній шанс зберегти вигідний для себе статус-кво, не втратити владу і вплив, що ослабли. На іншому боці - не тільки Росія, а й глобальний Схід і Південь".

А тим, хто не хоче слухатися, Медведєв прямо погрожує ядерним Апокаліпсисом, який "не тільки можливий, але ще й цілком імовірний".  

Утім, наляканий Захід Медвєдєв тут же "заспокоює" грізним ультиматумом: "Ми готові шукати розумні компроміси, про що неодноразово говорив президент Росії. Вони можливі, але з розумінням кількох принципових моментів. По-перше, наші інтереси мають бути максимальною мірою враховані: ніякої АнтиРосії більше не повинно бути в принципі, інакше все рано чи пізно закінчиться дуже погано. Київський нацистський режим має бути анігільований. Законодавчо заборонений у цивілізованій Європі як фашистський. Викинутий, як протухлий шматок сала, на звалище світової історії. Що прийде йому на зміну, ми не знаємо, як і те, що залишиться від колишньої Незалежної. Але Заходу доведеться це прийняти, якщо він не хоче апокаліптичного кінця нашої недосконалої цивілізації".

"Чи вийде вийти на шлях компромісів, не знаю. Не впевнений. Поки що остаточно вироджений західний політичний клас намагається піднімати ставки в хоррорі кривавих клоунів. У стані стійкої деменції штовхає наш маленький світ до третьої світової. Підштовхує обдовбаний київський режим на війну до останнього українця. Іншими словами, я не оптиміст... Але надія є завжди", - суворо, але поблажливо підсумовує Медведєв.

«За Конституцією СРСР 1936 року...»

Ще одне офіційне російське видання - "Парламентская газета" - дістала з шафи просочену нафталіном тему "Чому слід визнати незаконним рішення Хрущова про передачу Криму Україні".

Приводом для цього стало те, що "депутати Державної ради Криму готують запити до Конституційного суду РФ із проханням визнати незаконною передачу півострова Україні у 1954 році".

"Для цього створено спеціальну робочу групу під керівництвом голови парламентського комітету із законодавства, доктора юридичних наук Сергія Трофімова. За його словами, проєкти запитів будуть готові до кінця липня - початку серпня, після чого їх представлять на відкритті осінньої сесії Державної ради республіки... Робоча група обговорила події, що передували рішенню 1954 року, та об'єктивні факти порушень союзного законодавства. У результаті фахівці дійшли висновку, що жодної підстави для передачі Криму з РРФСР до складу УРСР не було. Зокрема спростовується і версія необхідності цієї передачі для відновлення Криму від післявоєнної розрухи", - діловито повідомляє "Парламентская".  

Газета вказує, що, "за оцінкою члена робочої групи, доктора історичних наук, професора Кримського федерального університету Андрія Ішина, указ Президії Верховної Ради СРСР "Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР" від 19 лютого 1954 року, так само як і ухвалений на його підставі Верховною Радою СРСР 26 квітня того ж року закон "Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР", суперечили законодавству, що діяло на той момент, - Конституції СРСР 1936 року і Конституції РРФСР 1937 року".

Мовляв, "у листопаді 1921 року на Всекримському установчому з'їзді Рад, що фактично був аналогом всенародного референдуму", так і вирішили: "КримРСР заявляє про свою тверду рішучість залишитися однією із складових частин спільної федерації великої Російської Республіки на засадах найтіснішого та найповнішого політичного й економічного об'єднання для спільної боротьби за торжество комуністичної революції. Виходячи з цього, КримРСР приймає і вводить у дію на всій території Криму всі чинні законодавчі акти РРФСР, як опубліковані дотепер, так і ті, що видаються згодом, залишаючи за собою права видозмінювати їх відповідно до умов і особливостей Криму".

При цьому кримський "професор" Ішин опускається до печерного лицемірства, коли заявляє: "А в 1954 році ніхто навіть не подумав запитати у кримчан, чи хочуть вони, щоб їхній півострів був переданий до складу іншої союзної республіки. Тим більше не поцікавилися точкою зору представників депортованих у роки війни народів: кримських татар, болгар, греків, німців, вірмен, італійців. У підсумку вийшло, що депортували їх із Росії, а повертатися після реабілітації їм довелося вже в іншу країну - Україну"...

"Ще один важливий аспект, на який звернув увагу вчений: за радянською Конституцією, республіки мали право на вільний вихід зі складу СРСР, і отже, передаючи Крим зі складу РРФСР до складу УРСР, Хрущов і його оточення вільно чи мимоволі створювали можливість втрати Криму як невід'ємної частини Росії. Нарешті, вважає експерт, передача Криму до складу України порушувала не тільки радянські, а й міжнародні норми, зокрема, базові документи ООН, що гарантують право націй на самовизначення, якого кримчани були позбавлені", - будує "Парламентская" зручні Кремлю формулювання.

"Хрущовські рішення заклали міну уповільненої дії під державну будівлю Радянського Союзу. Це навіть не помилка, а політичний злочин, тому що Крим - споконвічно російський регіон, який унаслідок волюнтаристського рішення опинився у складі Української РСР, що мала конституційне право виходу зі складу СРСР. Фактично рішення Хрущова позбавляло Росію першооснов її державності, тому що, як неодноразово говорив Президент Володимир Путін, Крим має для нашої країни величезне цивілізаційне і сакральне значення", - переконує "професор" Ішин.

Він наполягає, що "незаконність рішення про передачу Криму Україні була очевидна багатьом ще в радянські роки, зокрема, проти цього рішення виступив 1954 року тодішній перший секретар Кримського обкому компартії Павло Титов, за що й поплатився своїм кріслом".

"Після розпаду СРСР, 1992 року, Верховна Рада Російської Федерації навіть ухвалила постанову про правову оцінку рішень вищих органів державної влади РРФСР щодо зміни статусу Криму, в якій визнала їх такими, що не мають юридичної сили, проте Єльцин від того документа просто відмахнувся. У березні 2014 року, у своїй "кримській промові" Володимир Путін зазначав, що "це рішення було ухвалено з очевидними порушеннями конституційних норм, що діяли навіть тоді. Питання вирішили кулуарно, міжсобойчиком. Природно, що в умовах тоталітарної держави у жителів Криму і Севастополя ні про що не питали. Просто поставили перед фактом", - запевняє "професор" Ішин.

Ну, і, звісно, анітрохи не сумнівається, що "спеціальна військова операція в Україні актуалізувала проблему і поставила на порядок денний питання про принципову оцінку рішення, ухваленого 1954 року".

«Усі, хто стоїть у заторі»

Підхоплюючи кримську тему, газета "Взгляд" запевняє, що "туристи не повірили погрозам України на адресу Криму".

"При в'їзді на Кримський міст з боку Кубані утворився багатокілометровий затор. Експерти вважають це наочним показником безуспішності спроб Києва залякати росіян. Чому жителі Росії прагнуть на відпочинок до Криму і як необхідно діяти, щоб не допустити нових терактів на Кримському мосту?", - дбайливо запитує "Взгляд".

І продовжує: "Ситуацією на Кримському мосту перейнялися в Державній думі. Депутат від Кримського регіону, генерал-майор запасу Леонід Івлєв закликав встановити на період курортного сезону додаткові пункти огляду і збільшити кількість контролерів на Кримському мосту. За його словами, проблему із заторами на під'їзді до Кримського мосту поки не вирішено... Крім того, що затор завдав незручностей відпочивальникам, які прямують до Криму, стало відомо і те, що в черзі на Керченську переправу стоїть 303 вантажних транспортних засоби...".

Якийсь "військовий аналітик" Михайло Онуфрієнко попереджає "Взгляд", що "після того, як українська влада вчинила терористичний акт на Кримському мосту, цілком очевидно, що вона спробує зробити щось аналогічне знову".

"Сам по собі міст для них колосальний подразник, навіть без урахування того, яке значення він має для цивільного населення, туристів і військової логістики, - закликає до пильності Онуфрієнко. - Затори на під'їзді до мосту спричинені початком активного курортного сезону. За останні дні значно зріс пасажирський і вантажний потік, отже, і навантаження на систему огляду. Кримський міст будувався задовго до початку бойових дій, і ніхто не очікував, що доведеться оглядати кожну машину".

"Швидко усунути це не вийде, оскільки для цього потрібно розширювати кількість співробітників контролюючих служб, створювати паралельні потоки, ну і наближати перемогу на фронті. Зі свого боку тим, хто перебуває в заторі, необхідно набратися терпіння і розраховувати на ефективну роботу наших спецслужб, не піддаючись паніці", - повчає "експерт".

Ще один "експерт", такий собі "президент Міжнародної асоціації ветеранів підрозділу антитерору "Альфа" Сергій Гончаров теж закликає бути напоготові: "Протягом останніх кількох днів протяжність затору на Кубані в районі Кримського мосту скоротилася, але в будь-якому разі ситуація залишається тривожною. Ми знаємо, що агентура української розвідки веде досить високу активність, зокрема й на нашій території. Крім того, сьогодні Україна має дуже серйозне натовське озброєння з великою далекобійністю".

"Безумовно, наша розвідка і контррозвідка займаються своєю справою, все контролюють і не дозволять страшним подіям трапитися. Водночас пильність повинні проявляти не тільки ті, хто за службовим обов'язком сьогодні задіяний у гарантуванні безпеки Кримського мосту, а й усі, хто стоїть у заторі. Необхідно уважно ставитися до всього, що відбувається. У цьому заторі є співробітники поліції і Росгвардії. Якщо раптом помічені якісь підозрілі моменти, потрібно відразу повідомляти їм про це, щоб убезпечити себе та інших людей", - закликає Гончаров туристів, які вирішили "комфортно" відпочити в Криму.

«Економічна активність - на низькому рівні, перспективи зростання - невизначені»

Газета "Известия" опублікувала міркування "про наслідки фінансової підтримки України для Євросоюзу" такого собі Євгена Смирнова - "доктора економічних наук, професора, в.о. завідувача кафедри світової економіки та міжнародних економічних відносин Державного університету управління". Ну і, звичайно, дісталося Євросоюзу від російського "професора"...

"Загалом надана Україні з початку спеціальної військової операції військова підтримка з боку країн Європейського союзу безпрецедентна за своїм масштабом. Тим більше якщо враховувати ще й великі обсяги макрофінансових вливань на соціально-економічні потреби східноєвропейської держави. Але Брюссель від самого початку не зважав на затяжний характер воєнних дій, і через це в нього не було розроблено довгострокової стратегії зі сприяння Києву. Зокрема, наприклад, політика підтримки біженців мала тимчасовий характер, і до теперішнього часу її основні інструменти вже багато в чому себе вичерпали", - м'яко починає Смирнов.

"...Примітно, що у 2023-му військові потреби України залишаються, як і раніше, високими, тоді як європейські можливості різко обмежилися. Так, на семирічний період Європейський фонд миру запланував видатки в розмірі €5,7 млрд, але більше половини з цієї суми вже було витрачено 2022 року, що стримує потенціал Брюсселя в наданні подальшої допомоги Києву і загалом в операціях ЄС в інших країнах світу. Виснаження військових запасів країн союзу, зі свого боку, знижує їхню готовність до нових поставок", - повчає "професор".

Він точно підрахував, що "лише за рік після початку СВО підтримка України з боку ЄС (гуманітарна, військова і фінансова) становила €62 млрд, а до червня 2023 року - вже €70 млрд".

"Водночас, - запевняє Смирнов, - у країн Союзу немає єдності щодо допомоги Києву: якщо деякі з них (Прибалтійські республіки, Польща, Великобританія) займають жорстку позицію щодо подальшої підтримки України, то країни Південної Європи, навпаки, вагаються з приводу цього питання. Крім величезних обсягів фінансових витрат на Україну, країни ЄС були змушені (особливо торік) нести великі витрати зі стримування інфляції, що імпортується, тоді як посилення базової інфляції (що видається одним із ключових ризиків) призвело країни об'єднання до різкого посилення грошово-кредитної політики. А це вже сприяє зростанню вартості запозичень, посиленню стандартів кредитування і загалом зниженню потоків кредитних коштів, які йдуть, зокрема, на інвестиційні цілі".

"Загалом економіка країн Євросоюзу перебуває в складному стані, коли кошти, що виділяються на макрофінансову допомогу Україні, необхідно використати для розв'язання внутрішніх економічних проблем і розроблення ефективної політики зростання. Економічна активність у ЄС залишається на низькому рівні, а перспективи економічного зростання - невизначеними (зокрема, Організація економічного співробітництва та розвитку прогнозує, що економіка єврозони збільшиться лише на 0,8% у 2023 році)", - намагається довести "професор" із цифрами в руках.

"Невідомо, скільки ще коштів знадобиться Києву, незважаючи на те, що, за останніми заявами Єврокомісії, фінансова допомога ЄС йому у 2024-2027 роках становитиме €50 млрд. Водночас незрозумілими є джерела й умови цього фінансування, оскільки Брюссель не має чіткого стратегічного плану, а більшість рішень, які приймаються, є миттєвими і багато в чому нескоординованими. Наратив про "необхідність підтримки України всіма можливими засобами", на жаль, показує свою неспроможність. У довгостроковій перспективі економічне зростання в Євросоюзі збереже тенденцію до уповільнення, а бюджет об'єднання навряд чи зможе задовольнити амбітні завдання з фінансової підтримки Києва, що актуалізуються. Це особливо важливо з урахуванням необхідності продовження політики фіскальної інтеграції, а також цілого комплексу проблем у сфері оборонного співробітництва в ЄС", - сумно повідомляє Смирнов.

"Теоретично ЄС може вдатися до фінансування України за допомогою позик на міжнародних ринках. Однак сьогодні глобальні фінансові умови стали набагато жорсткішими. По-друге, навряд чи це знайде підтримку у всіх країнах союзу. Нарешті, в нинішніх складних умовах його країни до кінця не визначили для себе реальну мету своїх дій на українському треку, яка б виправдовувала витрачені кошти", - стурбовано повідомляє "професор". Невже в нещасному Євросоюзі не прислухаються до таких розумних думок?

Огляд підготував Михайло Карпенко, "ОстроВ"

Статті

Донбас
28.04.2024
19:38

Нам нікуди повертатися: у російській історії немає періоду, який можна назвати моделлю для побудови державності. Огляд ЗМІ окупованого Донбасу

Минулого тижня головний «філософ» окупованого Донбасу Олександр Ходаковський раптово заявив, що ніяких скрєп у Росії не було і немає, що російська історія, навіть у викладі Путіна, не дає жодних моделей для «можемо повторити». Тобто, повертатися...
Країна
27.04.2024
09:00

Театр під час війни: відновлення і нові сцени

Як театри, попри всі труднощі, працюють, гастролюють і створюють нові сценічні майданчики, розповідаємо в матеріалі.
Донецьк
26.04.2024
16:00

Відновлення Донеччини: поки навіть не в проєкті, але…

Стосунки влади і громадськості ніколи не були виключно конструктивними, на Донеччині зокрема, - передусім через взаємну недовіру, брак досвіду, неспівпадіння уявлень про співпрацю і просто небажання влади бути додатково контрольованою.
Всі статті